Так, біль – це він, а не вона…
І річ не в тому, що то – мова…
Ніяких втом, лише умови,
Що не образа - то стіна
На згадку спільний водограй
Лишиш, і знову – до шпаківні,
Та я собі удам все рівно,
Що то був рай,… та що за рай?
Пашіє сонце у очах …
Я так молив, я так молився,
І злив, і сам на себе злився,
Лиш тінь тримаючи в руках.
Я в тебе душу переклав,
Але його! щоразу очі…
Я забуваю, що я хочу,
І хто мене в тобі тримав.
Я б загубився у очах
Твоїх, щоб вічно там лишитись,
Аби щораз промінням литись
До рук, що на твоїх плечах.
Прочитано 19853 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Я с Богом заключил завет!!! - Валерий Гибалюк Писалось стихотворение в местах лишения свободы задолго до крещения 17.02.1998г. В нем выражалось желание моего сердца заключить завет с Богом. Называлось оно "Я с Богом заключу завет". Я очень хотел крестится и сжечь мосты в прошлое, но только спустя 8 месяцев я был готов и крестился 11.10.1998г. Сейчас от того стиха осталась только идея новой жизни и добрые воспоминания, а переделанное новое "Я с Богом заключил завет" перед вами.
